Походження кальяну

Індія

Перші згадки про пристрій, подібний до кальяну, зустрічаються в Індії за часів правління династії Великих Моголів. Вважається, що саме індійський лікар Абу-ль-Фатх Гіляні придумав першу версію кальяну як засіб для фільтрації тютюнового диму через воду, щоб зменшити його шкідливий вплив. Спочатку в кальянах використовували деревне вугілля і звичайний тютюн.

Персія (Іран)

Кальян набув популярності і в Персії, де він отримав назву «наргіле», що походить від перського слова «нарджіл», що означає кокос, оскільки спочатку кальяни виготовляли зі шкаралупи кокоса. У Персії почали вдосконалювати кальян, додаючи різні аромати до тютюну, що зробило процес куріння більш приємним.

Османська імперія

У XVII столітті кальян потрапив до Османської імперії (сучасна Туреччина), де став дуже популярним серед еліти та правителів. У цей час кальяни почали використовувати як символ статусу та елемент соціальних зустрічей. У Туреччині конструкція кальянів стала ще більш витонченою, з прикрашеними ручною роботою деталями.

Єгипет

У XIX столітті кальян набув популярності в Єгипті, де його використання стало невід'ємною частиною культурного життя. Єгипетські ремісники почали виготовляти скляні колби для кальянів, які й досі вважаються одними з найкращих.

Сьогодні кальян залишається важливим елементом культури багатьох країн Близького Сходу, Північної Африки та Азії. Кальянні заклади популярні в багатьох країнах світу, а традиції кальянокуріння еволюціонують, включаючи використання ароматизованого тютюну та нових матеріалів.